Добро — те що бажаєтся, хочеться, корисне, пожиточне. Вигода, прибуток, перевага. Протистоїть злу, поганому. Людській волі є властивим бажання добра, краси або правдивого щастя. Кожна людина гостро відчуває природнє бажання добра, яке б зробило її правдиво щасливою. З цього приводу Святий Августин в своїх Сповідях писав: "Наше серце, Господи є невгамовним до часу коли воно знайде відпочинок у Тобі" (Книга 1. гол. 1). Бажання добра, яке б зробило людину щасливою, не є чисто гіпотетичним бажанням, це вроджена основа в самій людській природі, а природа є постійною і стабільною, знаходится в усіх людях, в усіх місцях, в усіх часах. Крім того це бажання - належить самій природі волі людини, яка є апетитивним членом маючим універсальне добро за ціль.
Добре моральне стосуєтся лише людини, поскільки поняття моралі для тварин та інших нижчих істот є відсутнім. Лише людина може любити моральне добро. Лише людина розуміє цю природню правду що небхідно чинити добро і уникати зла. Уява тварини може бути витренувана і постійно вдосконалюватися у свому порядку але вона ніколи не зуміє збагнути цю істину.
Всі люди, навіть ті які сумніваються в існуванні Бога, усвідомлюють, принймні неясно що людина повинна робити добро і уникати зла. Зрозуміти це досить поняття добра і розрінити поміж:
чуттєвими добрами
добром яке є корисним в звязку з якоюсь метою
чеснотне моральне добро (bonum honestum), яке добром самим по собі незалежно від насолоди чи користі яке воно може надати. В цьму сенсі, чеснота є доброю, така як терпеливість, відвага, справедливість. Що справедливість є духовним добром і не чуттєвим - очевидно кожному. Навіть коли це означатиме якусь смерть для нас, ми зоблвязані чинити справедливість, особливо тоді коли несправедливість є глибокою. Це - досконалість що належить людині як людині, людині як раціональній істоті, а не як тварині.
Тварина знаходить своє повне задоволення в в чуттєвих добрах. Вона використовує чуттєве добро інстинктивно не розуміючи що значення корисного лежить в меті для якої воно вживаєтся. Лише людина завдяки міркуванню розуміє що корисність чи сенс засобів полягає в цілі якій вони служать.
Додано (20.04.2010, 16:47)
---------------------------------------------
Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.
З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.
Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть спасибі не скаже, попрощатися не зайде”.
Хірург розмовляє із колегою, яка розповідає, як для неї образливо бачити на вулиці людей, яким вона врятувала життя і які відвертаються, не привітавшись з нею, або намагаються показати, що не впізнали її. На що Амосов відповів: “Люди не люблять почуватись боржниками, а зустріч з людиною, якій вони завдячують життям, нагадує їм про це”.
Ще один момент: чому добрій людині всі намагаються “сісти на шию” з будь-якою метою? І чому у багатьох виникає думка, що доброта людини, яка завжди вам допомагає – це слабкість, невміння відмовити, чи образити.
Чому ми так часто не цінуємо таку безкорисливу доброту, і підозрюємо вигоду: раз він мені допоміг, колись і мені доведеться допомогти йому? Чому використовуємо людей, спихаючи таким добрякам свої проблеми і навіть ніколи не намагаємось дізнатися, можливо, їм також потрібна допомога? Так хочеться вірити, що ми задумуємось над цим…
Додано (20.04.2010, 16:50)
---------------------------------------------
Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло?
Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою.
Коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий ' прийти на допомогу іншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця.
Але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? Мені здається, навряд чи. А чи можна примусити людину бути добрим? Неможливо! У англійців із цього приводу є цікаве прислів'я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». Добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу.
Чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? Але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. Як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? Відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя.
Але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам'ятали слова Габріеля Гарсіа Маркеса: «Завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. Але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи обережніше».
Додано (20.04.2010, 16:54)
---------------------------------------------
Наприклад, для мене добро – це хороша, корисна справа, яка зроблена не заради власної вигоди, а для блага іншої людини. Воно не матеріальне – це духовне відчуття. Адже сенс не у самій справі, яку ви зробили, а в тому, які відчуття викликає ваш вчинок. Добро має приностити лише позитивні емоції, підтримувати людину у скрутну годину. Неважливо, чи це ви допомогли бабусі перейти через дорогу, чи врятували життя людині, якій раптово стало погано, а головне, що ця справа принесла користь комусь!
Проте, якими б різними не були уявлення у людей про добро (адже кожен з нас має власну думку) його потрібно творити! Це єдине, що нам залишається, як на мене, в умовах сьогочасної світової кризи. Адже якщо ми почнемо робити добро один одному, то разом подолаємо цю проблему.
Насамперед, із закликом: "Поспішайте робити добро!" я хотіла б звернутися до наших українських політиків. Мені дуже боляче спостерігати за політичною кризою, що виникла на сьогодні в Україні. Наші можновладці, на жаль, займаються не реальними, надзвичайно потрібними зараз справами, а задоволенням своїх амбіцій і простим поділом ласого шматка влади. На мою думку, вам, любі депутати, потрібно робити добро народу, а не дбати лише про себе. І тому хочу навести вам такий приклад: "Роблячи добро одній людині, ви робите добро собі й світові". А уявіть, скільки добра ви отримаєте, зробивши це багатьом людям. хіба це не буде кращим виходом із ситуації, що склалася? Давайте просто об'єднаємося і будемо йти до спільної мети.
Знаєте, шановний читачу, це стосується не тільки депутатів, міністрів, Президента, а й кожного нас. От якщо всі почнуть творити хоча б маленькі добрі справи, як насититься світ добром, як стане легше жити.
Я хочу, щоб добра стало більше і люди зрозуміли його важливість. Я, з свого боку, буду намагатися слідувати тому, що више сказала. Цього ж бажаю і вам, шановний читачу!
