оооо а я ще додам :
Печуть калиту всі дівчата, скільки б їх не було. Готуючи калиту, дівчата мусять пам’ятати про те, що кожна з них має місити свій маленький шматочок калити, замовляючи його на коханого хлопця. (Не біда, якщо цей хлопець не потрапить на Андрієв вечір – інші парубки, кусаючи калиту, можуть символізувати собою і її обранця).
Замісивши таким чином окремо свій шматок калитянського тіста, дівчата кладуть їх до спільної діжі й від цього моменту домішують разом, причому зберігається певна почерговість – від найстаршої дівки до наймолодшої; тісто має бути солодке та ще й з медом. Зверху калиту оздоблюють сухими вишнями з родзинками – “щоб гарна була”. Печуть у печі (або в духовці) й запікають так, щоб гризнути її було важко – на сухар (але не горілий). Для того, щоб можна було калиту підвішувати на мотузку, посередині робиться дірка.
Коли калита запечеться, дівчата готують хату до зустрічі хлопців – чисто її метуть, готують страви, а найголовніше – ховають у потаємне місце “нове Сонце” (калиту).
Отже, калита під стелею – це був символ сонця і бога-предка, бога шлюбу; мак у коржі – символ зірок в небі, дітей Сонця, а ще багатства та достатку, що його творить і подає Сонце-Дажбог.
